treumer: (Default)
[personal profile] treumer
Front

Год: 2025
Жанр: Dark Folk, Gothic Americana
Страна: США
Аудиокодек: MP3
Битрейт аудио: 320

https://youtu.be/nf28EbtQI8o?si=WpC-25Zezw_zinYQ
https://youtu.be/1i-825Y9OLI?si=Z8NU6y1g_iJpzUrS

После десяти лет молчания Lux Interna представляют свой пятый альбом. Это не просто собрание песен, а целый мир, сотканный из звуков, текстов и визуальных образов.
Перед слушателем разворачивается двойственная Америка — одновременно реальная и мифическая. Альбом звучит как путешествие по заброшенным трассам, через таинственные Аппалачи и выжженные солнцем пустоши. Здесь пророчества передаются по линиям электропередач, пустынная тишина наполнена шевелением духов, а в глубине ночного леса скрывается древний, непостижимый мрак.
Музыка альбома — это причудливый сплав пустынного блюза, мистических мотивов аппалачского фолка, психоделических переливов и пост-панковской резкости, окутанных мрачной эстетикой американской готики. Где-то на периферии звучания угадываются отголоски поп-музыки 1960-х и нью-вейва 1980-х — словно далёкие радиостанции, едва пробивающиеся сквозь помехи.

Lux Interna - Дискография (2001-2013)

Треклист:
1. Dark Fire/Revelator
2. Over the Timberlines
3. Brittle
4. Like Wolves
5. Into Night
6. No Arrow
7. Old Blood Blues
8. Her Wilderness
9. Selva Oscura

Pixeldrain
FilesFm

Бибкинд 2

Jun. 27th, 2025 12:25 pm
svyatogorodski: (Default)
[personal profile] svyatogorodski
Кальмар Бибкинд разразился статьей, как все должны наперегонки закрыть бибкин суд -- для нас, а не для него, за ради нашего же блага. Когда-то у меня выражали сомнения в афилиации этого деятеля, но после вот такого творчества есть ли еще какие-то сомнения, что этот либкинд это расчехлившийся на 146% бибкинд, и нечего другого?
assassins_cloak: (Default)
[personal profile] assassins_cloak
Зі щоденника Івана Чендея (1922–2005), українського письменника, кіносценариста, у 1973 р. – мешканця Ужгорода:

– А ти знаєш, я тепер слухаю регулярно богослужіння з Ватикану!

Так цікаво!.. Правда, слухаю тих, що по-старому... Галичан, що говорять: «Господу помолімсьи», не слухаю...

– А раніше ти слухав?..

– Раніше я не слухав!..

Я дивився на нього. Високий, тонкий і жовтий-жовтий, поморщений і худий-худий...

Колись він був на верхах... Піднявшись з низів... Пам’ятаю його одну розмову зі мною тоді, коли небагато залишалося йому до пенсії. Сказав:

– А знаєш, як не хочу іти на пенсію!..

– Чого? – дивувався я, думаючи, що в пенсії він може відпочити.

– Підеш на пенсію, і вже нічого не бачиш перед собою, окрім чотирьох дощок і ями.

Сказано було страшно. Та чому так, усього так було сказано?.. От це «чому» і є загадкою, що її треба розгадати...

Отримала його дружина од брата з Америки «Москвича». «Москвич» для родини – добре діло. Скорочено відстані від місць відпочинку в природі, від рідних і друзів... Тай взагалі, живемо у вік техніки, розвитку транспорту і його засобів. Якщо в 30-их роках веломашина в родині, сьогодні – уже машина! (Певно, навіть в Дубовім в 30-их роках було не більше веломашин, як нині легкових!) Добре, звичайно, коли родина може купити собі машину з трудових заощаджень, гірше, коли тішиться їй як «дарунку» від рідних з-за океану; гидко а страшно, коли купує її з грошей, що нажиті нечесно...

Та коли моєму знайомому, що любить слухати богослужіння з Ватикану, докорили в міськкомі партії за «дарунок» у вигляді «Москвича», він не знайшов нічого мудрішого і кращого, ніж огризнутися:

– Створіть мені такі умови, щоб я міг послати машину в Америку...

Ця «аполітична» відповідь накликала на нього злобу, і він ледь-ледь не опинився поза партією. Йому затримали видачу партбілета при обміні, який зараз скрізь проходить...

Та справа налагодилася... Певно, прилюдно засудив себе і визнав репліку відносно «умов» аполітичною й ідейно незрілою. Партбілет йому видали, і тепер він може уже спокійно доживати свій вік... До пенсії, яка сягає 120 крб. в місяць, ще посів посаду коменданта якогось гуртожитку комунальників і отримує 100 крб. зарплати. Значить, його місячний бюджет складає чистих понад 200 крб. Ну що ж? Для двох ротів вистачає... Було б тільки здоров’я, був би тільки довгий вік життя...

(Щоденники Івана Чендея, Кн. I, 1953–1973, упорядник Марія Чендей-Тріщак (Ужгород: РІК-У, 2021), с. 572–573)



Improving My Posture

Jun. 27th, 2025 07:41 am
poliphilo: (Default)
[personal profile] poliphilo
 I walk with a stoop. I've done it all my life. Comes of being a bookworm.

But now I'm 74 people see me prowling around with my eyes on the ground and mistake me for an old man- and we can't have that. Time to straighten up.
andrzejn: (Default)
[personal profile] andrzejn
Вночі був невеличкий наліт. На Осокорках вже знов тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.
weiss_edel: (Default)
[personal profile] weiss_edel
Какие интересные пошли войны: с одной стороны Израиль и США нанесли Ирану сокрушительный удар и одержали оглушительную победу, с другой - всё то же сокрушительно-оглушительное нанёс-одержал Иран.

То, что говорит/пишет Трамп может быть хвастовством, озвучиванием пожеланий, искренними заблуждениями, но почти никогда - достоверной информацией.

Иранские лидеры тоже не парятся насчёт достоверности. Соображения тактической политической выгоды перевешивают.

Пропагандистам вроде Рожина-кассада раздолье - знай себе топи за свою сторону. Корыто духоподъёмного инфо-варева не пустует, черпай и окропляй округу.

А мы смотрим на всё это многообразие “реальностей” и видим, что все они виртуальные.

Нет, то, что писал Оруэлл, это не чёрная сатира, а честный и точный диагноз. Какова бы ни была реальность, телекторат надо кормить правильно сбалансированным кормом.

А компьютерным дизайнерам пора уже подумать над усовершенствованием шрифтов. Обычного “капс лока” Трампу явно не хватает. Нужны “супер большие” буквы, эдак с кулак.

Скрытый аятолла

Jun. 26th, 2025 10:17 pm
svyatogorodski: (Default)
[personal profile] svyatogorodski
"Люди очень беспокоятся о верховном лидере, — сказал ведущий иранского ТВ представителю офиса аятоллы Али Хаменеи 25 июня. - Можете ли вы рассказать нам, как он?"
Но Мехди Фазаэли, доверенное лицо Хаменеи, не дал прямого ответа. Он лишь сказал, что тоже получил множество запросов. И загадочно добавил: "Мы все должны молиться".

Последние иранские новости.


Такое впечатление, что шиизм сделал новый прорыв в религиозной доктрине настоящего исламского государства, руководить которым теперь будет наследник скрытого имама на земле -- скрытый аятолла. А все настоящие шииты должны верить, что их не наебывают руководит сам аятолла из своего бункера, а не кто-либо еще. Ну или хотя бы молиться об этом.

Picture Diary 96

Jun. 26th, 2025 04:09 pm
poliphilo: (Default)
[personal profile] poliphilo
 Picture Diary 96.

1. Forward to the Past

OSGZWg9z9hI0BZ2F0DKp--0--kkgpi.jpeg

2. CAN

QnBcxQXRSrCuBYYq3C3a--0--d1ob9.jpeg

3. Romantic composer

MbfT8V81xpwjkeawiYX0--0--dnca4.jpeg

4. Avians

Y2OWmoA6cCO5FpFNVo1O--0--vi1b7.jpeg

5. Autumn

DBQkn3Ly3o4fg2UfDidV--0--xr956.jpeg

6. New Ice Age

q68dM1CIrtyOgEYtv6ZE--0--oygtc.jpeg

Два Абрама II

Jun. 26th, 2025 02:13 pm
svyatogorodski: (Default)
[personal profile] svyatogorodski
Вот зря я трампушу перехвалил. Не смог он не отреагировать и немедленно вступил в состязание мудаков с 95-летним бородатым козлом мандой. А именно затрусил следующий пост про гениальных победителей блестящего иранского врага: "I was shocked to hear that the State of Israel, which has just had one of its Greatest Moments in History, and is strongly led by Bibi Netanyahu, is continuing its ridiculous Witch Hunt against their Great War Time Prime Minister! Bibi and I just went through HELL together, fighting a very tough and brilliant longtime enemy of Israel, Iran, and Bibi could not have been better, sharper, or stronger in his LOVE for the incredible Holy Land."

Текст -- достойный конкурент раву манде по уровню дискуссии, и опять, сука, ни слова не говорит о тех, кто реально пахал на все это дело. Остается задать пару вопросов:

1. У кого-нибудь еще имеются сомнения, что два абрама работают совместно? Я лично подозреваю, что и эпохальный разворот (якобы) 50 истребителей  по пути в иран был сделан не по звонку трампа бибке, а по звонку бибки трампу. Мол, давай отмашку, дружище. Держите меня семеро.

2. Особенный вопрос бобруйцам -- вот именно так они себе представляют демократию и судопроизводство? Кловис может не отвечать -- во-первых, он забанен во всех итерациях, во-вторых,сегодня в топе он именно что и сказал -- спасибо трампу с бибой. Больше в его пустой голове от общей картинки ничего не помещается.
voblya_river: 40tkii (Default)
[personal profile] voblya_river
В продолжение предыдущего поста.

Территории УССР повезло, что весь пост-саэцкый период на ней прошёл в чiкушно-мусорскiх разборках и ни одна сторона не одолела другую. Yкро-чiкушкi всегда опирались на кишлачных нацюков и были резидентурой США, а yкpo-мусоркi работали в колаборации с бандосами востока, и ходили под мацквабадцкымi чiкушapiями (которые, в свою очередь отчитываются в Лондон).

Это позволило на этой поляне выжить и развиться массе персонажей разных взглядов. Понятно, что общественный дискурс был захвачен укро-чiкушным западэнским пiдарьём, которое вполне себе жЫрно кюшало с грантов USAID. Русские общественный дискурс проебали просто по несопоставимости ресурсов, т.к. мацквабадцкае чiкушное пiдарьё русских активистов всегда давило и денег не давало. Т.е. играли в одну калитку - разрешенный "рюзъге мылитель" для мацквабадцкых - это или Кенгурян, или Суркоев, или Щедровыцкый, но, зато никого не убивали и не сажали.

В итоге там есть например Арестович, которого хоть и выдавили зарубеж - но не ёбнули в подворотне, и он может рассказать украинцам про их мортидо. Кенгурян с начала 10-х вибрировал, что в Укрiстоне Арестович есть, а у чiкушков - только он сам, да Суркоев.

Русские в Чiкiстоне последний десяток лет точно (а скорее 100 лет - с расстрельного рекрутинга в РККА в гражданскую) - в такой же муравьиной воронке мортидо. Потому что нельзя ложиться пачками в землю за властителей-иноверцев. которые гарантируют русским только голод, нищету, рабство и смерть. Но русским даже рассказать об этом некому. Есть только Кенгуряны, Суркоевы, Павловские, от которых русские только и слышат, что "Давай, вперед!". "Пэрэможэмо пiндосiв разом!", "Ура мi ломим, гнуцца швэды!".

Под эти бравурные речевки за 100 лет большой русский народ - доели до костей, сейчас мы на пороге обвального доедания остатков русских саэцкыми многонационалами. Будет как в ЮАР - 35 лет назад это была супер-развитая страна, с ядерной и космической программами, прозводством машин, ракет, беспилотников. А нынче - всё. Моё поколение увидело конец цивилизации ЮАР и буров как народа в течение своей жизни в прямом эфире. Точно также поколение сегодняшних детей увидит в прямом эфире конец русских и русской цивилизации в прямом эфире.

Да, по миру останутся следы русских - будут люди, которые сумеют сбежать и устроиться целыми семьями, у кого-то эммигрируют только дети, кто-то через 100 лет сможет сказать "Да, была такая страна, Россия - у меня бабушка/дедушка из русских". Но больше нихуя не останется от русских. В отличии от буров - даже людей размаха Илона Маска не останется - тех, кто не съебал как Сикорский хабадники-чiкушapiи ещё на заре своего властвования добили, и дальше следили, чтобы новые не появились. Вместо Менделеевых, Вернадских и Сикорских у чiкушарiев отцы и сыны Бабаяны и великие лiтако-строители Погосяны. Великие пэрэмоги погосяно-строения и бабаяно-проектирования мы все наблюдали поледние 20 лет, и не сомневайтесь - это не предел.

Сейчас все сильно поменялось по сравнению со 100 лет назад и даже с 30-40 лет назад - практики огараживания бледналiцега населения достигли небывалых широт и высот по всему миру. Опыт релокации квалифицированной и образованной части русских в 2022 показал, что даже с навыками и образованием - хуй где устроишься, по итогу большая часть вернулась. Так что когда чiукшарiи перейдут к стадии окончательного решения русского вопроса - сбежать и обустроиться где-то зарубежом русским будет намного сложнее чем 100 лет назад. Чiкушкi, наоборот, постараются воспроизвести ситуацию русореза в Средней Азии в начале 90-х, когда они максимально осложняли выезд русских из южных республик. Тогда съебаццо и обустроиться смогли только те, у кого была нормальная родня в РСФСР, которая на начальной стадии давала где жить, пока ишешь работу. Остальные тоже сосунли хуйца и возвращались обратно, туда где их дочек ебали по кругу в школьных туалетах, а сыновей по приколу пиздили на улицах, а потом заставляли батрачить на черновых работах или на нижних должностях в городах. Хорошо устроились те, кто тогда сразу сваливал в США, Германию или Австралию. Браццкый пыпин Мамбетостон тут лабораторный образец - 3 млн. русских осталось из 7, они вроде как есть, но их нет - ни в депутатах, ни в чинарях, ни в правительстве. Идеальные рапы - батрачат, нологи плотют и дохнут по графику.

Когда чiкушкi перейдут к заключительной стадии решения русского вопроса? Они будет начата на следующий день после завершения СВО. Также как подготовительная стадия решения русского вопроса - была запущена на следующий день после "пэрэмоги" саэцкых кирзачей в Нохчостоне. Но СВО не завтра закончат - ещё не всё подготовлено, так что пока рюзге рапы ещё могут немного по-кочеряжиться. Но это не на долго.

Потому люди, которые сейчас комментируют происходящее фразой "Пыпа, итоги" - солевые шизофреники, ибо сейчас - это не итоги, это даже не половина итогов.
assassins_cloak: (Default)
[personal profile] assassins_cloak
Зі щоденника Олега Сенцова (1976), українського кінорежисера, сценариста та письменника, у червні 2018 р. – в’язня виправної колонії «Бєлий мєдвєдь» у Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ, Росія), який оголосив безстрокове голодування:

Уночі ходив у бібліотеку. Табірну, ясна річ. Наче спершу вибирав собі книги, а потім чомусь раптом почав організовувати репетиції місцевого арештантського драмгуртка – просто на тлі книжкових полиць. Навіть уві сні адміністрація не полишає спроб перефарбувати мене й схилити на свій бік. Потім, перегорнувши це сновидіння, купив собі нову машину. Але їхав чомусь на задньому сидінні, давши спершу спробувати двом друзям, що сиділи спереду. Потім, коли стали в корку біля якогось гігантського кар’єру, я попросив їх усе ж таки пустити мене за кермо. Вони знехотя вилізли з авто, а воно одразу ж, у моїх руках, поки я регулював налаштування під себе, почало трансформуватися у велосипед.

Прокинувся пізно, перед самісінькою ранковою перевіркою, а до цього вставав за необхідності здебільшого як на автоматі. Виспався й нормально почуваюся. Оманливої бадьорості – доктор називає її псевдоейфорією – я вже не відчуваю, головне, що погано не зранку, а лише надвечір, та я вже звик до цього. Буває, що зі сну або коли просто встаю з ліжка, накочується нудота й запаморочення. Та як без них? Треба підводитися акуратно. Постійна слабкість теж більше не пригнічує. Людина звикає до всього, до стану амеби – теж. Добре, що кашель уже не мучить, тільки іноді навідується зі своїми довгими прощаннями. Свербіж також минув – так само несподівано, як до того напав. Отже, загалом усе дуже непогано.

На вулиці літо скінчилося, знову осінь: хмари, дощик і вітер поривами. Тепло ще тримається, але, якщо так буде й далі, то надовго його не вистачить. Близько +20 – і за бортом, і всередині мого корабля. Поки що комфортно, але чого-чого, а стабільності полярний клімат точно не гарантує. Як в анекдоті: «У вас там, на Півночі, літо взагалі буває?» – «Аякже, але я зазвичай цього дня на роботі». [...]

У в’язниці вистачає часу для роздумів, і висновки з них бувають дуже різними. Я, наприклад, зрозумів, що є тільки чотири головних слова й поняття в цьому світі: життя, свобода, любов та щастя. Вони ж водночас – головні мотиви всіх учинків людини, і мета, і вершина мрій, навіть якщо сама людина цього й не усвідомлює. Тут головне – не спотворювати, не вивертати цих чистих понять зворотним боком. Коли заради порятунку свого життя ти жертвуєш чужими, а не навпаки. Або, живучи в рабській, несправедливій країні, говориш про певну внутрішню свободу, але нічого не робиш, а тільки ховаєшся в кокон, – або ж виїздиш із неї геть. З любов’ю – те ж: вона не вимірюється кількістю коханок – у чоловіків, жінки ж часто плутають її з обов’язковим заміжжям, а заміжжя – з операцією із захоплення заручника. Гонитва за щастям часто обертається безконечною гонкою за грошима, як у пса – за ковбасою, прив’язаною до носа. Це – в більш амбітних, а в менш – зазвичай перетворюється на вервечку нескінченних сумнівних утіх та розваг: від обжерливості до наркотиків. Правильно пройти цей шлях дуже важко. Я стараюся, але не завжди вдається. Хоча, здається, що може бути простішим: жити вільно, любити й бути щасливим. А щоб перевірити, чи правильною стежиною ти йдеш, чи не звернув у якесь із сусідніх боліт, є хороший щуп. Після кожного такого кроку запитувати себе: чи моя совість чиста? чи затишно мені після цього на душі? чисто, світло й спокійно? Якщо відповідь «так» – значить, цей крок був зроблений у правильному напрямку. Якщо ж «ні» – значить, ти ступив не туди, і надалі треба бути акуратнішим. Стежка дуже вузька й ледве помітна, а болота – широчезні, грузькі, вони манять. У них тепло й приємно сидіти, а потім – легко навіть тонути, обліпившись липкою тванню, але ними нікуди не можна прийти, і тим більше до світла.

(Олег Сенцов, Хроніка одного голодування: щоденник, переклад з російської Сергія Осоки (Львів: Видавництво Старого Лева, 2020), с. 127–129)


The Future Of Movies

Jun. 26th, 2025 07:48 am
poliphilo: (Default)
[personal profile] poliphilo
 Judy is annoyed about a book that says Hollywood is finished because in a few years time movies will be entirely constructed in AI- with no need for actors or cinematographers and- what hits her hardest- screen writers.

I'm not going tp play the prophet but I'm inclined to think- as she does- that old-style movie making will continue as a craft- just as other things superceded by the machine have done- like cabinet making or lace making or watercolour painting.

All the same I cannot help noticing how AI image-making proceeds by leaps and bounds. I have been making AI pictures for less than two years and when I started it was cutting edge and now the things I'm producing are looking a bit old hat. This morning on YouTube I was watching some nice little clips of people walking with dinosaurs that were created using MidJourney. Very good they were too. Effects that once cost millions can now be knocked off in someone's back bedroom. 
andrzejn: (Default)
[personal profile] andrzejn
На Осокорках тихо, у мене все гаразд.

Чекаю на перемогу.

Турецкий выбор

Jun. 25th, 2025 11:46 pm
svyatogorodski: (Default)
[personal profile] svyatogorodski
Что, сынку, помогли тебе твои ляхи? Тарас Бульба.

После иранской войны, конечно, будут разнообразные выводы с последствиями для рынка вооружений -- и про роль беспилотников, и про роль заброса оных, и про противоракеты и про много что еще. Надо полагать, что за несколько лет наш военпром очень неплохо заработает. Да и дяде Сэму тоже грех жаловаться. Но один вывод был совершенно очевиден еще неделю назад, хоть я и ленился сделать это официально, -- поздравить дорогого тов. пердогана с отличным выбором вектора вообще и новейшей противоракетной системы С400 в частности. Аналогов нет, надеюсь, он доволен.

Если кто запамятовал, напомню, что султан решил, что он держит аллаха за бороду, а нату за одно место пониже своим положением и авиационной базой, так что деваться им от него некуда, и можно начать ходить налево, набивая себе цену независимого глобального геополитического игрока, танцующего на всех свадьбах. Так что, будучи членом нато и имея контракт на покупку F35, он заодно прикупил у другана вовы С400. Не иначе как прочел документацию и посмотрел пару мультфильмов... Американцы ожидаемо взвыли и отказались продавать ему F35 со словами, что не хватало только другу вове спереть секретов для своих разработок и заодно подкрутить пво против новейших чужих. Была неплохая свара, но султан заднего не дал, и дядя сэм был неприклонен -- расторг соглашение о поставке F35. Заодно, кстати, Израиль тогда сблизился с греками и киприотами с целью учений по обходу С300 (а то и С400).

Ну а сейчас хотелось бы задать султану вопрос Тараса. Пусть он и чисто риторический, и сам султан уже кульбиты делает в воздухе, рассказывая, как трампусик не против продать ему немножечко 35-х. Впрочем, эксперты прикидывают, что вряд ли дураку это поможет, как он ни лижи. В таких делах один заход налево очень долго помнят. Новое поколение истребителей выходит раз в 20 лет, ставки слишком высокие слушать, что султан сегодня несет, и что он завтра обещает.

султан.png
voblya_river: 40tkii (Default)
[personal profile] voblya_river
Поцреотические кональчеги в тележке нынче - эталонные образчики буйной шизофрении.

Сначала списаный на гражданку кирзач0к восторгется, как сумские березки возвращаются в "родную говень":
Работа сил специальных операций в Сумской области. В посадках идет настоящая Герилья. Русские березки ждут возвращения домой. Быть добру!
https://t.me/apwagner/43432

А уже через 3 часа сетует, что рюзъге рапов натурально опускают и чморят уже не только чичи сами по себе, но все их загорелiе кореша по вере:

В Сибири, мигранты в одном из сел неоднократно пытались изнасиловать дочерей и жен местных фермеров, устраивая на них настоящую охоту, что закономерно привело к праведному гневу и чуть не привело к погрому. Один из мужиков во время стрелки с мигрантами высказал свое недовольство их поведением. Напомню речь идет о попытках насилия и регулярных нападениях. Эмоции добрых русских людей можно понять. Но чеченцы услышали в бранной речи упоминание о себе любимых естественно сразу же выбрали сторону конфликта и заставили доброго русского человека извиниться перед ним. Фактически, русских уже заставляют извиняться перед черножопыми за то, что их дочерей и жен пытаются изнасиловать. Пыпа, итоги.
https://t.me/apwagner/43446

Надо понимать, что сумские березки ждут - не дождутся, когда под ними узъбэки выипут покругу парочку рюзге бап и разделают барашка для плова.

В таком колесе зрадо-пэрэмог живёт весь этот умалишённый актив уже 4й год.
just_tom: Million Dollar Hotel (Default)
[personal profile] just_tom
...и что с этим можно сделать.

У меня с детства был уникальный, как я считал до сих пор, вкусовой дальтонизм: я не различал кислое и горькое. С этим можно было без проблем жить (потому сохранялась способность отличить вкусное от невкусного). Но в 2020 году я довольно случайно провалился в кроличью нору* (Шишков, прости) заварки кофе, а в этом деле отличать кислое от горького абсолютно необходимо для подгонки параметров заварки, особенно эспрессо. Потому что кислый кофе означает недостаточно экстрагированный, а чрезмерно горький - чересчур экстрагированный. Только года через два мне удалось, наконец, получить кофе, вкус которого меня устраивал. Но калибровка каждой новой партии кофе была мучением, так же как и эксперименты со сменой параметров. И вдруг я наткнулся на видео, где объясняется, как эти вкусы различить (то есть я не один такой) и как себя в этом натренировать. Оказалось просто, если знать, на что обращать внимание. Жизнь стала легче и заиграла новыми красками.

Начиная с 13:18:


_______________________
* О падении )
weiss_edel: (edelweiss_beer)
[personal profile] weiss_edel
Можно спекулировать на том, что, вот, налицо прогресс, мир улучшается, значит, идеи Иисуса живут и побеждают.

Но прогресс шёл и до Иисуса. У греков и римлян был водопровод и гигиена, искусство и философия. После распятия и воскресения никакого ускорения прогресса не произошло, напротив, сначала на христиан были гонения, потом пришли варвары, пал Рим, и Европа погрузилась в “тёмные века”. Искусства, наука и гигиена сильно притормозились и отодвинулись на задворки цивилизации. Вершиной знаний на многие века оставался Аристотель, живший за триста лет до Иисуса.

Прогресс возобновился намного позже, когда христианская церковь ослабила свою хватку. И дался он упорным творческим трудом многих людей. При этом церковь, мягко говоря, не поощряла всяких научных изысканий, очень постепенно и осторожно ослабляла запреты на искусство, используя его в основном для демонстрации собственного величия.

Теперь для церкви, конечно, очень соблазнительно все человеческие достижения приписать Божьему Промыслу. Вот, дескать, Иисус открыл людям глаза, научил любви, направил на путь, ведущий к свету, а рабы Божии, типа, просто последовали его рекомендациям. Но цепь реальных событий не очень подкрепляет эту версию.

Да, церкви ничего не стоит связать прогресс с учением, озвученным за полтора тысячелетия до этого прогресса. Пути Господни неисповедимы, у Бога времени много. Откуда нам знать, может, такое небыстрое развитие наилучшим образом соответствует Божьему замыслу? Но меня такое объяснение провалу между Благой вестью и началом Возрождения-прогресса не убеждает.

P.S. Уже написав это, прочёл у Чернышёва о том, что ортодоксальные раввины военные успехи Израиля объясняют своими усердными молитвами, а все промахи - недостатком веры.
alex_vinokur: Sea---2014 (Default)
[personal profile] alex_vinokur
Вот и отошла ещё одна,
Свежая война, очередная, -
Дважды Шестидневная война.

Так привычно всё. За кругом круг.
Ничего о будущем не зная,
Мысль шальная крутится - А вдруг?

25.06.2025

Crossposting https://alex-vinokur.livejournal.com/916689.html

Not With a Bang....

Jun. 25th, 2025 09:29 am
poliphilo: (Default)
[personal profile] poliphilo
 According to the media the mysterious bottle that cleared several streets in the heart of Eastbourne was found in a house previously occupied by squatters. The contractors tasked with clearing the property called the police who summoned the bomb squad who sent in a robot to blow it up. 

Was there a mighty explosion?

Apparently not.
assassins_cloak: (Default)
[personal profile] assassins_cloak
Зі щоденника Франца Кафки (1883–1924), чесько-австрійського німецькомовного письменника, у 1914 р. – мешканця Праги, службовця Агентства страхування робітників від нещасних випадків для Королівства Богемія:

З раннього ранку й дотепер, до сутінків, ходив туди-сюди в кімнаті. Вікно стояло навстіж, день видався теплий. Безугавно залітав гамір вузенької вулички. Поки снував у кімнаті, вивчив очима всі дрібниці довкола. Обмацав поглядом усі стіни. Розгледів до останнього завиточка малюнок і сліди старості на килимі. Багато разів виміряв четвертю стіл посередині. Не раз пошкірив зуби до портрета покійного чоловіка господині. Надвечір підійшов до вікна й сів на низьке підвіконня. Й аж тепер уперше випадково спокійно подивився ніби збоку на кімнату й стелю. Нарешті, нарешті ця кімната, яка стільки разів від мене аж двигтіла, почала, якщо я не помилявся, рухатись. Спершу ознаки з’явилися на краях білої, оздобленої невиразними гіпсовими прикрасами стелі. Невеличкі шматочки тиньку відколупувалися й, мовби випадково, то тут, то там падали на підлогу з характерним стуком. Я випростав руку, в неї також упало кілька шматочків, і я, весь у напрузі, навіть не озираючись, викинув їх через плече надвір. Між місцями, де повідколупувався тиньк, ще не було жодного взаємозв’язку, хоч його вже можна було все ж таки вгадати. Та коли до білого кольору нарешті почав домішуватися блакитно-фіолетовий, що йшов з усе ще білої, просто-таки променисто-білої середини стелі, куди було вкручено жалюгідну електричну лампочку, я цю гру облишив. Колір – а може, то було світло, – весь час пульсуючи, проникав до країв, які тепер темнішали. Тепер було вже не до тиньку, який відскакував, немовби під натиском якогось дуже майстерно скерованого інструмента.

Та ось до фіолетового кольору від країв почав проникати жовтий, золотисто-жовтий. Але стеля, власне, не забарвлювалася. Кольори немовби робили її прозорою, здавалося, над нею зависли речі, які прагнуть пробитись, уже майже видно було, як проступають їхні обриси – то випростаної руки, то срібного меча, що погойдувався з боку в бік. Це стосувалося мене, сумніву не було; народжувалося щось таке, що мало мене визволити. Щоб усе підготувати, я скочив на стіл, вирвав зі стелі разом з латунним стрижнем лампочку й пожбурив її на підлогу, а тоді сплигнув туди й сам і відсунув стола із середини кімнати під стіну. Те, що мало з’явитися, могло спокійно опуститись на килим і повідомити мені те, що хотіло повідомити. Ледве я впорався зі своєю роботою, як стеля справді розверзлася. З величезної висоти – я хибно її визначив – на широких, білих шовковисто-лискучих крилах, у півтемряві повільно опустився ангел у блакитно-фіолетових шатах, повитий золотистими шнурками, з мечем у випростаній перед себе руці. «Виходить, ангел, – подумав я, – цілий день він підлітає до мене, а я про це у своїй зневірі й не здогадувався. Зараз він до мене забалакає». Я опустив погляд. Та коли я підвів його знов, ангел, хоч був іще й у кімнаті, висів досить високо під стелею, яка знову зімкнулась; але то був не живий ангел, а тільки розмальована дерев’яна фігура з носа судна- такі висять на стелях у матроських тавернах. Оце й усе. Руків’я меча було зроблене так, що тримало свічку й воднораз приймало розтоплений віск. Електричну лампочку я вирвав, сидіти потемки не хотілось, і я ще знайшов свічку, став на крісло, вставив свічку в руків’я меча, припалив її, а тоді аж до ночі сидів у тьмяному сяєві від ангела.

(Франц Кафка, Щоденники 1910–1923 рр., упорядкував Макс Брод; переклав з німецької Олекса Логвиненко (Київ: Всесвіт, 2000), с. 215–216)


Profile

paserbyp: (Default)
paserbyp

June 2025

S M T W T F S
1 2 3 456 7
8910 11 12 13 14
1516171819 2021
2223 24 25 26 2728
2930     

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Jul. 1st, 2025 05:50 am
Powered by Dreamwidth Studios