paserbyp | Reading

Visitors

Expand Cut Tags

No cut tags

grampy_bone

"Все зло, совершенное орденом Тевтонов"

маленький немецкий городок, все только начинаеться

grampy_bone

Аврелий и густое вино
Школа октября в Женеве
Осторожная тыква

Вспомнил ноябрь
Нет золота в горах
Птицы мертвы

Степь и лошади
Полно диких
Ружбайка счастье

Метро и люди
Тепло
Сигарета

pinto_h

Боян бо віщий (c)

Щось кацапи знову нехтують тонкощами

Сконати -- Умерти, загинути, перев. зазнавши перед тим страшних фізичних мук. Два голуби воду пили, А два колотили.. Бодай тії та сконали, Що нас розлучили! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 341); [Хуса:] Нехай би ти була тоді сконала, ніж мала осоромити мене! (Леся Українка, III, 1952, 163); Коли б у нього скінчились патрони, він сконав би тут страшною повільною смертю на безхліб'ї та безводді серед розпеченого сонцем каміння (Олесь Гончар, III, 1959, 110); Звір відкрив закривавлену пащу, судорожно втягнув повітря і сконав (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 87).

Що цікаво, гугл переклав "сконати" як "сконать".

Словник Даля:
СКОНАТЬ что, исконать (доконать, поконать), искоренить, извести вконец, истребить, сгубить до корня. Вино сконало его. Что в обык вошло, того не сконаешь. Трава (сорная) Божье дело; ея не сконаешь. сконаться, страдат. и возвр. по смыслу. Сконание действие по знач. глаг. Сконатель, сконательница, скональщик, скональщица истребитель, сгубитель.

Тобто, у кацапів це слово є перехідним дієсловом. Вони не бачать різницю між "сконать" і "доконать". Прокопович таки погано навчав фіно-угрів. Цікаво, а як одним словом сказати, щоби "памучілся пєрєд смєртью і сдох"?

PS
Конати

Конать

Канать 8-O

grampy_bone

Ясна как вечер Яна
И долька лимона где-то в очке
В Одессе не знают автостопа
И смерть везде

Все ежики в ежовом соке
Олени просто на столе
И справедливее природа
Когда ты за Магаданом на коне

Весь ветер высвистела дудка
Знакомый летенант в окне
И в стопе промежутки
И джинсы все в говне

Владикавказ
Такси
Киев
Львов
Лошадь
Лошадь

grampy_bone

Ослеплен прожектором
Которого бояться
Инки идут на восток
И смеха все меньше
Нарушено право
(улицы)
И вот мороженное
Дети смеються на огромных каруселях
Что хорошо
(решено)
Вечно эти две пули
И все такое
(психология)

grampy_bone

Важен урок гусеницы
Очаровала облепиха
Тише в дождь
И под кроватью тихо
Над морем само небо
И пропустил церковный пост
И ветер рассекает двери
Как мост

Бело рождественское время
И смерть что радужный фонарь
Тень опускает ветер
И холод мост

grampy_bone

Неяркий огонь холста
Входит Наташа
Ветер все сильнее
Осень

По крыше бьет дождь
Тебе понравилось рисовать
И вот свеча

Что вправо и в лево
Медленнее вниз
Мурлыкает кот

Гусеница вся в шарфиках

Вонзаешь меч

grampy_bone

Баллон воздуха и Александр орет
Лежит истерзанная девушка
И он ошибся
Врачи ему что-то пришьют

Тих север
Как всегда спокоен Господь
А река стала медленнее
Потому что перед смертью кричат

grampy_bone

Господень снег, и кажеться что сегодня умер Ленин. Идешь в куртке, густо густою Ветер перемен и вот вечно это цирковое колесо. Словно шут поворачивает
сон. Ветер лучше летом, а на следующую осень все все забыли. Выпил пива недавно, отличное. Словно мед в голове формула золота. В основном закаты и книги.
Старые лото полны пляшущих человечков. Сестра болеет. Хочеться сьездить в Кожанку. Пыль, вокзалы и пыль. Чешскип палач ровно, на восем режет дрезденских
детей. И золото те могилы. Доброй ночи, друзья. Блин, как устроиться на завод Маяк. Осенью.

poliphilo

"I think that was worth doing," said Ailz as we drove away- and I agreed.

Basically we did what we normally do on a Thursday: half an hour's Meeting for Worship, followed by socialising and lunch- only with Christmas trimmings. People came and went- not all of them Quakers. And those who sat down to lunch were a miscellaneous group of people who would otherwise have been at a loose end. There was much too much food- and I'll be eating leftovers for several days- but that is also traditional. It was fun and it was tiring....

assassins_cloak

Зі щоденника Володимира Отроковського (1892–1918), українського поета і літературознавця, у 1916 р. – мешканця Києва, викладача приватної гімназії:

Читати лекції за гроші (на які треба жити) – не соромно, а справедливо. Лекції – це праця, творча – як і кожна інша, що потребує натхнення, як кожна справа, що її виконують з високою свідомістю. Але це праця, а не мистецтво; за працю отримать гроші (есенцію праці) – не соромно. Але розраховувати на дарунок мистецтва як на засіб добування грошей –дуже вже схоже на продаж любові. Адже й любов за плату – важка праця. Робота (лекції) – праця об’єктивна: кількість хліба, плоди, міцна й тепла тканина... А мистецтво (вірші, картини) – це дружба, любов, співчуття, релігія... Ця категорія містить той же елемент праці; за нього можна брати гроші (або інше добро), але не належить цього робити (тобто створювати буття суб’єктивних явищ) задля грошей; інакше – це шлюб задля приємності, дружба задля користі... А за картину або драму можна взяти гроші, як, люблячи, можна взяти й посаг.

(Володимир Отроковський, “Сонцесяйність душі. Щоденник”, у Рукопис. Український альманах спогадів, щоденників, листів, документів, світлин, під загальною редакцією Івана Дзюби, т. 1 (Київ: Криниця, 2004), с. 480)

pinto_h

Великі економічні експерти дивуються, що на РФ немає гіперінфляції, на яку вони сподіваються. А насправді інфляція лише один кінець палки. Інший кінець палки це криза неплатежів. В обох випадках ви сидите із голою сракою, бо бракує коштів. У випадку гіперінфляції ви маєте купу грошей, що нічого не вартують, а в іншому -- гроші чогось вартують, але їх немає. Що у кацапів в бюджеті? -- хуй. Ось і вся відповідь. Це ж так просто зрозуміти, достатньо лише почухати потилицю. В одному випадку гроші друкуємо, а в іншому не друкуємо, а хуй все одно залишається, бо він константа. І цю константу можна навіть поміряти :)

/ PS /

Watch on YouTube

PPS
Набіулліна ні на що не впливає, бо хуй у бюджеті.

pinto_h

Умовні таджики таки є найсправжнішими арійцями.

-- Приблизно 8000 р. до н.е. східна гілка іранських фермерів прибула в долину Інду. Вони принесли з собою технологічний набір для вирощування пшениці та ячменю, які були одомашнені від їхніх диких предків з Плодородного Півмісяця. Плодородний Півмісяць Іраку та Ірану...
...
-- ... люди Синташти з центральноазіатських степів мігрували зі своєї батьківщини. Вони отримали коней та колісниці від інших степових народів і мігрували на південь. У якийсь момент поблизу сучасного Таджикистану вони розділилися на дві групи: одна переїхала в сучасний Іран і дала початок іранському народу, а інша гілка переїхала в долину Інду як індоарії. Коли ці кочові пастухи переміщувалися, вони зустрічали сільськогосподарські громади, інкорпоруючи їх. У нас є скелети з долини Сват у Пакистані приблизно з 1100 р. до н.е., які показують переважно степову популяцію з деякою спадщиною іранських фермерів. Коли ці хвилі мігрантів переміщувалися далі в Індію, вони зустрічалися та змішувалися з існуючими популяціями іранських фермерів + СППІ. Ці степові мігранти говорили на мові-пращурі санскриту та практикували ранню форму ведійської релігії. Веди, ймовірно, набули своєї остаточної форми в Пенджабі, а їхня ведійська культура стане домінуючою на рівнинах Інду та Гангу. Сучасні жителі Південної Індії переважно СППІ (до 50%) + іранські фермери (10-40%) + степові (до 10%), тоді як сучасні жителі Північної Індії переважно іранські фермери (до 50%) + СППІ (до 30%) + степові (до 30%). Співвідношення кожного залежить від регіону та касти в деякій мірі...

-- Я б тут трохи побоювався використовувати термін "іранські", бо це може натякати на індоєвропейців, а це не те, що ми маємо на увазі.

Джерело

pinto_h

Watch on YouTube

pinto_h

Справжні цигани з історичної батьківщини

Watch on YouTube

PS
Як не намагався Ален Делон зіграти цигана, але не вийшло.

assassins_cloak

Зі щоденника Миколи Василенка (1924–2018), українського поета і письменника, у 1973 р. – мешканця Херсона, інженера з охорони праці та техніки безпеки Херсонського виноробного заводу:

План випуску продукції (вина) по заводу на 1974 рік зменшили. Відповідно до нового плану скорочують штати робітників. Сьогодні на засіданні завкому розглядали список «скорочених». Слюсар Іван Б. сказав: «Скорочувати Петренка не треба, пропоную скоротити Левченка, він живе краще Петренка і роботу іншу знайде». – «Хто? Левченко у боргах», – сказала Анна Р. – «Якщо він у боргах, то чому обідає на цілий руб? Я такого дозволити собі не можу» – не вгавав Іван.

Микола Василенко, Курай для пожежі, Т. 1, Щоденникові записи 1970–1985 рр. (Київ; Херсон: Просвіта, 2007); http://prosvita-ks.co.ua/mikola-vasilenko-kuray-dlya-pozhezhi/1973)

poliphilo

Here we are in our holiday gear
Because it is that time of year.
The wind is sharp, the world is sere
Because we're Quakers there won't be beer.

Oh dear.

poliphilo

Picture Diary 113

1. Great-great-great-grandpapa

2. Dancers

3. Untitled

4. Sitting on the dock of the bay

5. The young king

6. Twilight

poliphilo

The sunshine is deceptive. Step outside and there's a biting breeze and you step back inside pretty smartish. Does it feel a lot like Christmas? Not where I'm sitting it don't.

Sej was playing a game last night into which he co-opted me. We were in a rescue helicopter being chased by a ghost. He phoned whoever it was we were rescuing. "The ghost is coming, but don't worry; we are on our way." Mike broke it down for me. The helicopter comes from Peppa Pig, where it is piloted by the omnicompetent Miss Rabbit (Sej's favourite character) and the ghost from his recent experience of Halloween. Sej loves Peppa Pig; I watched some episodes with him at breakfast time and hated it- for the very reason he eats it up- because it's so mundane. Little kids adore the mundane because to them it's all new and exciting and they're on a mission to make sense of the world. When I was his age my favourite TV show was a thing called The Woodentops which featured a boring family of dolls doing bone-achingly boring things- and preferred it to shows like Andy Pandy and The Flowerpot Men- which had a touch of the fantastical. By the same token Sej would rather watch Peppa than In The Night Garden- which is weird and wonderful and representative of what adults think the child should want. Older children love magic, but it's an acquired taste. For the toddler it's sufficiently magical that s/he has teeth to brush and hair to comb....

Sej and his parents have gone now. The sun is setting. By this time tomorrow we should be winding up the Christmas carry-on at the Meeting House.

assassins_cloak

Зі щоденника Клари Крамер (Шварц) (1927–2018), уродженки Жовкви єврейського походження, яка у грудні 1943 р. переховувалася з родиною в бункері, облаштованому в підвалі одного з будинків:

Сьогоднішній день буде справді пам’ятним днем для нас усіх. Сьогодні ми ще раз переконались, який золотий характер мають наші господарі.

Зранку я прибирала з Лолою нагорі, ми крутилися, допомагали готувати, при цьому раз нас хтось мало не побачив, але нам вдалося втекти через кімнату Алі. Перед Святвечором всі вручили п. Бекові подарунки і зичили Веселих Свят. Потім п. Бек зайшов до нас з тацею печива і горілки. Розпочалася зворушлива сцена. Закликали п. Бекову, щоб вона з нами випила за успіх. Ми цілувались і зичили собі навзаєм одного: щоби вже прийшло те, на що чекаємо рік. Всі плакали, так нас зворушила доброта цих людей. Потім п. Бекова передала миску пирогів і традиційну «кутю».

Тепер ми всі лежимо на причах, ситі вперше за багато місяців. Тихо, хоч мак сій, бо нагорі гості: Владек, братова і Адольф. Тепер маю одне бажання, щоб нам Пан Бог ще дав можливість віддячити подружжю Беків. А якщо з нами має щось статися, боронь Боже, то нехай вони вціліють і будуть щасливі, бо цілковито цього собі заслужили.

Але одне нам затьмарило сьогоднішній день. Зловили в місті єврея. Вірогідно, це може бути Місько Сеґаль.

(Clara Kramer, Tyleśmy już przeszli... Dziennik pisany w bunkrze (Żółkiew 1942–1944), redakcja naukowa i wprowadzenie Anna Wylegała (Warszawa: Stowarzyszenie Centrum Badań nad Zagładą Żydów, 2017), s. 93–94)