![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
paserbypУ Вашингтоні у Ukraine House до 19 січня діє виставка «Українські нонконформістські художники у Парижі 1980-х: у пошуках свободи самовираження». Експозиція має на меті познайомити американську публіку з маловідомою, але надзвичайно важливою сторінкою української історії мистецтва. Проєкт зосереджений на творчості митців, які сформувалися в умовах радянської системи, але свідомо обрали шлях художньої свободи всупереч ідеологічним обмеженням.
В експозиції представлені роботи чотирьох знакових українських художників – Володимира Макаренко, Антона Соломухи, Володимира Стрельникова та Віталія Сазонова. Усі вони здобули визнання ще у 1970-х роках, перебуваючи в Радянському Союзі, однак змушені були працювати в умовах жорсткої цензури та ідеологічного тиску «залізної завіси».
Макаренко Володимир (Volodymyr Makarenko) (нар. 1943) – український художник нон-конформіст. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі у майстерні Я. Калашник. Дипломну роботу «У блакитному краю» було знищено, а художника звинуватили у формалізмі та позбавили можливості подальшого навчання в Україні. Переїхав до Ленінграда і вступив до Вищої школи монументального мистецтва ім. Мухіна (1963). Здобув диплом художника монументального розпису (1969) і того ж року став членом неформальної організації художників-нонконформістів, відомої на Заході як «Петербурзька група». Переїхав до Таллінна (1973), де знайомиться та експонується з місцевими художниками. Емігрує до Парижа (1981); отримав Срібну медаль Парижа за мистецьку спадщину (1987). Проводив виставки у Франції, Німеччині, США, Канаді, Швеції; співпрацює з європейськими та американськими галереями. Живе та працює у Парижі.
Соломуха Антон (1945-2015) – український художник. Народився у м. Київ. Навчався у Київському державному мистецькому інституті на факультеті реставрації ікони. Був зарахований до майстерні академіка Тетяни Яблонської. Здобув диплом художника-монументаліста (1973), іммігрував до Франції (1978). Працює у жанрі нарративно-фігуративного живопису (з 1980-х). Займається фотопроектами (з 2000). Відомий відкриттям нового жанру в сучасній фотографії – «фото-живописі», де у багатофігурних мізансценах фотографічне зображення поєднується з мальовничими пошуками. Жив і працював у Парижі.
Стрєльніков Володимир Володимирович (1911-1981) - живописець, графік, теоретик, педагог. Відвідував студію художника Кишинівського (1930–1936). Навчався в ОХІ у Д. Крайнєва, Т. Фраєрман, П. Волокидіна (1936-1954). З перервою викладав у мистецьких училищах Одеси, м. Херсон, у с. Водички. Учасник ВВВ. Член СГ СРСР (1953). Зробив відкриття "четвертого закону перспективи" (поч. 1950-х). З цього часу до кінця життя активно займався самостійною творчою діяльністю.
Сазонов Віталій Захарович (1947, Забайкаллі – 1986, Мюнхен). Навчався на історичному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, Залишив ОДУ на 4-му курсі. 1967 став займатися живописом, з 1972 – професійно. З 1957 жив в Одесі. C 1980 Жив і працював у Німеччині.
Нонконформістські художники 1980-х років – це митці, які здобули академічну освіту в найкращих художніх навчальних закладах СРСР, де домінував канон «соціалістичного реалізму». Проте з принципових міркувань вони відмовилися створювати полотна на революційні теми або ідеалізовані образи комуністичних лідерів і «героїв праці». Натомість художники звернулися до фігуративного та абстрактного живопису, намагаючись через мистецтво осмислити власне уявлення про «вільний світ».
Особливим джерелом натхнення для художників були успіхи їхніх земляків у французькій столиці, зокрема Василя Кандинського, активного учасника салону Іздебського та групи «Незалежних одеситів», а також Соні Делоне, однієї із засновниць орфізму. Їхній міжнародний успіх ставав доказом того, що українське мистецтво здатне бути частиною світового культурного процесу поза межами радянської ідеології.
Виставка демонструє шлях кожного з авторів до візуальної свободи – від сюрреалістичних мізансцен у дусі Марселя Дюшана та пастишів ренесансних композицій до кольорових площин, що перегукуються з живописом Марка Ротка. Важливу роль у формуванні художньої мови цих митців відіграв Париж, який у 1980-х роках став для них простором творчого звільнення та діалогу з європейським мистецтвом.
Організатори виставки підкреслюють, що проєкт став не лише мистецьким, а й філософським висловлюванням.
«Чи може художник, вихований на радянській пропаганді, бути вільним? Для кожного митця цієї виставки відповідь звучить однозначно: “так!”», – зазначається в описі експозиції.
Саме це питання стало концептуальним стрижнем виставки та об’єднало представлені роботи в єдину розповідь про спротив, вибір і свободу самовираження.
Проєкт у Ukraine House став важливою подією для української культурної присутності у США, представивши американській аудиторії художників, чия творчість народилася на перетині радянського минулого, європейського мистецького середовища та прагнення до внутрішньої свободи.
Виставка відкрита для широкої публіки включно до 19 січня за адресою: 2134 Kalorama Rd NW, Washington, D.C.
В експозиції представлені роботи чотирьох знакових українських художників – Володимира Макаренко, Антона Соломухи, Володимира Стрельникова та Віталія Сазонова. Усі вони здобули визнання ще у 1970-х роках, перебуваючи в Радянському Союзі, однак змушені були працювати в умовах жорсткої цензури та ідеологічного тиску «залізної завіси».
Макаренко Володимир (Volodymyr Makarenko) (нар. 1943) – український художник нон-конформіст. Навчався у Дніпропетровському художньому училищі у майстерні Я. Калашник. Дипломну роботу «У блакитному краю» було знищено, а художника звинуватили у формалізмі та позбавили можливості подальшого навчання в Україні. Переїхав до Ленінграда і вступив до Вищої школи монументального мистецтва ім. Мухіна (1963). Здобув диплом художника монументального розпису (1969) і того ж року став членом неформальної організації художників-нонконформістів, відомої на Заході як «Петербурзька група». Переїхав до Таллінна (1973), де знайомиться та експонується з місцевими художниками. Емігрує до Парижа (1981); отримав Срібну медаль Парижа за мистецьку спадщину (1987). Проводив виставки у Франції, Німеччині, США, Канаді, Швеції; співпрацює з європейськими та американськими галереями. Живе та працює у Парижі.Соломуха Антон (1945-2015) – український художник. Народився у м. Київ. Навчався у Київському державному мистецькому інституті на факультеті реставрації ікони. Був зарахований до майстерні академіка Тетяни Яблонської. Здобув диплом художника-монументаліста (1973), іммігрував до Франції (1978). Працює у жанрі нарративно-фігуративного живопису (з 1980-х). Займається фотопроектами (з 2000). Відомий відкриттям нового жанру в сучасній фотографії – «фото-живописі», де у багатофігурних мізансценах фотографічне зображення поєднується з мальовничими пошуками. Жив і працював у Парижі.Стрєльніков Володимир Володимирович (1911-1981) - живописець, графік, теоретик, педагог. Відвідував студію художника Кишинівського (1930–1936). Навчався в ОХІ у Д. Крайнєва, Т. Фраєрман, П. Волокидіна (1936-1954). З перервою викладав у мистецьких училищах Одеси, м. Херсон, у с. Водички. Учасник ВВВ. Член СГ СРСР (1953). Зробив відкриття "четвертого закону перспективи" (поч. 1950-х). З цього часу до кінця життя активно займався самостійною творчою діяльністю.Сазонов Віталій Захарович (1947, Забайкаллі – 1986, Мюнхен). Навчався на історичному факультеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, Залишив ОДУ на 4-му курсі. 1967 став займатися живописом, з 1972 – професійно. З 1957 жив в Одесі. C 1980 Жив і працював у Німеччині.Нонконформістські художники 1980-х років – це митці, які здобули академічну освіту в найкращих художніх навчальних закладах СРСР, де домінував канон «соціалістичного реалізму». Проте з принципових міркувань вони відмовилися створювати полотна на революційні теми або ідеалізовані образи комуністичних лідерів і «героїв праці». Натомість художники звернулися до фігуративного та абстрактного живопису, намагаючись через мистецтво осмислити власне уявлення про «вільний світ».
Особливим джерелом натхнення для художників були успіхи їхніх земляків у французькій столиці, зокрема Василя Кандинського, активного учасника салону Іздебського та групи «Незалежних одеситів», а також Соні Делоне, однієї із засновниць орфізму. Їхній міжнародний успіх ставав доказом того, що українське мистецтво здатне бути частиною світового культурного процесу поза межами радянської ідеології.
Виставка демонструє шлях кожного з авторів до візуальної свободи – від сюрреалістичних мізансцен у дусі Марселя Дюшана та пастишів ренесансних композицій до кольорових площин, що перегукуються з живописом Марка Ротка. Важливу роль у формуванні художньої мови цих митців відіграв Париж, який у 1980-х роках став для них простором творчого звільнення та діалогу з європейським мистецтвом.
Організатори виставки підкреслюють, що проєкт став не лише мистецьким, а й філософським висловлюванням.
«Чи може художник, вихований на радянській пропаганді, бути вільним? Для кожного митця цієї виставки відповідь звучить однозначно: “так!”», – зазначається в описі експозиції.
Саме це питання стало концептуальним стрижнем виставки та об’єднало представлені роботи в єдину розповідь про спротив, вибір і свободу самовираження.
Проєкт у Ukraine House став важливою подією для української культурної присутності у США, представивши американській аудиторії художників, чия творчість народилася на перетині радянського минулого, європейського мистецького середовища та прагнення до внутрішньої свободи.
Виставка відкрита для широкої публіки включно до 19 січня за адресою: 2134 Kalorama Rd NW, Washington, D.C.
